Я іду до великих небес,
Там живе наш Христос, Він воскрес,
Там зітре Бог останню сльозу,
Подарує священну росу…
Ця роса орошає мій шлях,
Я іду цим шляхом наче птах,
Я іду, ні не йду, я лечу,
«Я Господня!» усім я кричу…
«Я щаслива!», хай знають усі,
Бо купаюсь в священній росі!
Моє серце Господь звеселя,
Я радію неначе маля,
Так, я плачу, і сльози рясні,
Ніжно капають, й тепло мені!
Мені тепло, Господь всиновив,
Дух Господній мене звеселив!
Елена Качан,
Украина
Киевская церковь "Божий Дар" Спасибо Господу за Его дары и вся слава Ему e-mail автора:olenakachan@gmail.com
Прочитано 1353 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Місіонерам Господа Ісуса - Василь Мартинюк Ці вірші я присвятив усім місіонерам. Але коли їх писав, то мав на увазі перш за все місіонерів "Голосу надії", з якими спілкувався і яких найкраще знав. Зокрема, коли писав перший вірш, то перед очима мого серця були Віталій Онищук та Любов Онищук - рідні брат і сестра, що звіщали Добру Новину в далекій холодній Республіці Комі.
Духовная тишь - сергей рудой И сказал: выйди и стань на горе пред лицем Господним, и вот, Господь пройдет, и большой и сильный ветер, раздирающий горы и сокрушающий скалы пред Господом, но не в ветре Господь; после ветра землетрясение,
но не в землетрясении Господь;
после землетрясения огонь, но не в огне Господь; после огня веяние тихого ветра.